Видатні постаті
"Той, що з народу вичавлював чернь":
до 120 - річчя від дня народження Уласа Самчука
"Я тому письменний, що відчуваю
обов'язок перед народом"
У. Самчук
Улас Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань Волинської губернії у родині заможних і працьовитих селян, він ще з дитинства навчився цінувати землю. 
У Чехословаччині Улас жив з 1929 по 1941 рік. В 1941 році у складі однієї з похідних груп ОУН разом з Оленою Телігою, Олегом Ольжичем, Іваном Рогачем, Олегом Штулем повернувся на Волинь (до Рівного). Улас Самчук був засновником і першим редактором газети "Волинь", яка скоро стала загальноукраїнською. Письменник вважав, що в ті складні часи український народ не повинен бути "безсловесним" і має творити власне інформаційне поле. У "Волині" тоді ж працював молодший брат Симона Петлюри Олександр. В газеті друкувалися статті і вірші Євгена Маланюка, Олега Ольжича й Олени Теліги. Також Улас Самчук зорганізував у Рівному видання дитячого часопису "Орленя".
У 1942 році його арештували, тому що німецька влада вважала його діяльність шкідливою. За нього заступився давній німецький знайомий і Самчуку дозволили писати в інформаційних німецьких виданнях на нейтральні теми. Згодом Улас Самчук виїхав з України, адже він розумів, що радянська влада його репресує.
У 1944-1948 роках перебував у таборах для переміщених осіб у Німеччині. У цих таборах українські культурні діячі зуміли створити організацію "Мистецький український рух" (МУР), яку й очолив Самчук. Це було його визнання як лідера українських культурних сил, що протистояли радянській владі й опинилися на еміграції.
Після переїзду до Канади у 1948-му був засновником Об'єднання українських письменників "Слово" (1954), Світового конгресу українців.
Письменник більшовицьку ідеологію категорично не сприймав. Тому творчість Самчука була під забороною в радянській Україні.
З 1925 року почав друкувати оповідання в журналі "Духовна Бесіда" у Варшаві, згодом у "Літературно-науковому віснику", в тому ж році закінчив гімназію і Уласа Самчука покликали до польського війська. 23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина, тяжко працював на копальнях.
В 1929 році переїхав до Чехословаччини та навчався в Українському вільному університеті у Празі. Життєвий шлях Уласа дуже строкатий, але це не завадило стати Уласу Самчукові письменником. Його феномен і досі є загадкою. Він не мав вищої освіти, однак завдяки наполегливій праці над словом досяг вершин світової слави. Кожну науку Улас Самчук опановував без учителів, самотужки. Бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.
У Чехословаччині Улас жив з 1929 по 1941 рік. В 1941 році у складі однієї з похідних груп ОУН разом з Оленою Телігою, Олегом Ольжичем, Іваном Рогачем, Олегом Штулем повернувся на Волинь (до Рівного). Улас Самчук був засновником і першим редактором газети "Волинь", яка скоро стала загальноукраїнською. Письменник вважав, що в ті складні часи український народ не повинен бути "безсловесним" і має творити власне інформаційне поле. У "Волині" тоді ж працював молодший брат Симона Петлюри Олександр. В газеті друкувалися статті і вірші Євгена Маланюка, Олега Ольжича й Олени Теліги. Також Улас Самчук зорганізував у Рівному видання дитячого часопису "Орленя".
У 1942 році його арештували, тому що німецька влада вважала його діяльність шкідливою. За нього заступився давній німецький знайомий і Самчуку дозволили писати в інформаційних німецьких виданнях на нейтральні теми. Згодом Улас Самчук виїхав з України, адже він розумів, що радянська влада його репресує.
У 1944-1948 роках перебував у таборах для переміщених осіб у Німеччині. У цих таборах українські культурні діячі зуміли створити організацію "Мистецький український рух" (МУР), яку й очолив Самчук. Це було його визнання як лідера українських культурних сил, що протистояли радянській владі й опинилися на еміграції.
Після переїзду до Канади у 1948-му був засновником Об'єднання українських письменників "Слово" (1954), Світового конгресу українців.
Як пізніше напише сам Улас Самчук про себе: "Народився під час війни, виріс під час війни... Одинадцять років війни й революції, п'ятнадцять років вигнання... Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори... Голод 1932 - 1933, концентраційні табори".
Письменник більшовицьку ідеологію категорично не сприймав. Тому творчість Самчука була під забороною в радянській Україні.
Зарубіжні дослідники називали Уласа Самчука "українським Гомером", бо він відкрив світові Україну.
Саме Улас Самчук вперше розповів всьому світу про боротьбу за незалежність України, яку вели бійці УПА, а також про Голодомор як засіб знищити українську націю за допомогою винищення сільського населення. Його роман "Марія" став першим твором про Голодомор.
Письменник помер 9 липня 1987 року. Похований у Торонто.
Саме Улас Самчук вперше розповів всьому світу про боротьбу за незалежність України, яку вели бійці УПА, а також про Голодомор як засіб знищити українську націю за допомогою винищення сільського населення. Його роман "Марія" став першим твором про Голодомор.
Письменник помер 9 липня 1987 року. Похований у Торонто.
Більшість свого життя письменник прожив за кордоном, але його серце завжди належало Україні за якою він дуже сумував. Своє рідне село Самчук вважав центром Всесвіту.
Бібліографія:
1. Самчук, У. На краю часу [Текст] : [роман] / Улас Самчук. – Харків : Фоліо, 2023. – 414 с.
2. Самчук, У. О. Ост [Текст] : роман у 3 т. Т.3 Втеча від себе / Улас Самчук. – Харків : Фоліо, 2020. – 413 с.
3. Самчук, У. О. Репортажі з Карпатської України [Текст] / Улас Самчук; упоряд А. Жив'юк. – Тернопіль : Навчальна Книга – Богдан, [2019]. – 256 с.
4. Самчук, У. О. Марія; Кулак [Текст] : [романи] / Улас Самчук. – Харків : Фоліо, 2019. – 477 с.
5. Самчук, У. О. Чого не гоїть вогонь [Текст] : роман / Улас Самчук. – Київ : Центр учбової літератури, 2018. – 287 с.
6. Самчук, У. О. Марія [Текст] : роман / Улас Самчук. – Київ : Центр учбової літератури, 2018. – 139 с.
7. Самчук, У. Нарід чи чернь? [Текст] : [стаття] / Улас Самчук // Українська культура. – 2020. - №1-2. – С. 10-11
8. Самчук, У. О. Сонце з заходу: Товариство Зеленої Канапи [Текст] : [уривок] / Улас Самчук // Українська культура. – 2018. - №2. – С. 72-80
Бібліографія:
1. Самчук, У. На краю часу [Текст] : [роман] / Улас Самчук. – Харків : Фоліо, 2023. – 414 с.
2. Самчук, У. О. Ост [Текст] : роман у 3 т. Т.3 Втеча від себе / Улас Самчук. – Харків : Фоліо, 2020. – 413 с.
3. Самчук, У. О. Репортажі з Карпатської України [Текст] / Улас Самчук; упоряд А. Жив'юк. – Тернопіль : Навчальна Книга – Богдан, [2019]. – 256 с.
4. Самчук, У. О. Марія; Кулак [Текст] : [романи] / Улас Самчук. – Харків : Фоліо, 2019. – 477 с.
5. Самчук, У. О. Чого не гоїть вогонь [Текст] : роман / Улас Самчук. – Київ : Центр учбової літератури, 2018. – 287 с.
6. Самчук, У. О. Марія [Текст] : роман / Улас Самчук. – Київ : Центр учбової літератури, 2018. – 139 с.
7. Самчук, У. Нарід чи чернь? [Текст] : [стаття] / Улас Самчук // Українська культура. – 2020. - №1-2. – С. 10-11
8. Самчук, У. О. Сонце з заходу: Товариство Зеленої Канапи [Текст] : [уривок] / Улас Самчук // Українська культура. – 2018. - №2. – С. 72-80
9. Кралюк, П. М. Улас Самчук [Текст] / Петро Кралюк. – Харків : Орбіта, 2023. – 126 с.
10. Синюк, С. Улас Самчук: ескізи до творчого портрета [Текст] / Сергій Сенюк. – Тернопіль : Навчальна Книга – Богдан, 2018. – 296 с.
11. Волинські дороги Уласа Самчука [Текст] : [збірник]. – Рівне : Азалія, 1993. – 103 с.
10. Синюк, С. Улас Самчук: ескізи до творчого портрета [Текст] / Сергій Сенюк. – Тернопіль : Навчальна Книга – Богдан, 2018. – 296 с.
11. Волинські дороги Уласа Самчука [Текст] : [збірник]. – Рівне : Азалія, 1993. – 103 с.
12. Улас Самчук [Текст] / М. Г. Жулинський // Слово і доля. – Київ, 2006. – С . 490-511.
13. Виконати свій обов’язок перед собою і
нацією: Улас Самчук із вершини століття [Текст] / М. Жулинський // Слово на
сторожі нації. – Київ, 2015. – С. 132-154.