У світі прекрасного.

 

Дмитро Гнатюк: його душа співзвучна пісні.

"Ця людина співає серцем,

серцем його і треба слухати"

Дмитро Павличко

    Видатний український співак, режисер, педагог, народний артист України, Герой України Дмитро Гнатюк – артист, якого народ назвав національним співаком. Він завжди зберігав у собі дух того життя, із котрого народжений він сам, який закарбувався у ньому з дитинства.
    Дмитро Гнатюк народився 28 березня 1925 року в селі Мамаївці Чернівецької області — на той час вона була частиною Румунії у селянській родині. Співати мріяв із дитинства. Перші уроки співу, як зізнавався сам Дмитро Михайлович, отримав під куполом місцевої церкви від регента. "Той тягнув на скрипці смичком довгі звуки, а я своїм співучим голосом слідував за ним".
    Під час Другої світової війни співи довелося поставити на паузу — Гнатюка відправили на фронт. Він отримав контузію й згодом лікувався в госпіталі на Уралі. Після цієї бойової травми в Гнатюка мутував і відкрився голос.

    Після війни він повернувся в Україну, деякий час працював у Чернівецькому музично-драматичному театрі імені Кобилянської, згодом вступив до консерваторії у Києві. Його спів й артистичність у столиці помітили. Ще під час навчання у консерваторії він став солістом у нині легендарному хорі імені Г. Верьовки. А коли в 1951-му отримав диплом, обирав між позицією соліста Київської опери та стажуванням у москві. Дмитро вибрав перше. І пізніше, коли він став знаним маестро, йому пропонували працювати і в росії і в інших країнах – Дмитро Гнатюк відмовлявся. "Без України я не зможу співати" - казав він. Це було його життєвим кредо.
    Саме театру опери та балету в Києві Дмитро Гнатюк присвятив майже все життя і в якості артиста, і режисера. Тут він втілив образи української й світової класики: "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Енеїда", "Мазепа", "Кармен" Ж.Бізе, "Ріголетто" Джузеппе Верді, "Севільський цирульник" Россіні та багато інших.

    Оперний співак також був режисером-постановником та отримав популярність режисера-новатора. Дмитро Гнатюк здійснив постановки відомих та улюблених опер: "Князь Ігор" Олександра Бородіна, "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка" Миколи Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" Семена Гулака-Артемовського, "Пікова дама", "Мазепа" Петра Чайковського, "Сорочинський ярмарок" Модеста Мусоргського, "Тоска" Джакомо Пуччіні, "Севільський цирульник" Джоаккіно Россіні, "Травіата", "Аїда" Джузеппе Верді. Гнатюк ініціював постановку цих та інших вистав саме українською мовою. 

Дмитро Гнатюк, виступаючи як концертний співак, записав 21 платівку. У його репертуарі було понад 85 творів національної та світової класики – від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна, гастролював за кордоном, мав широкий жанрово-стильовий діапазон, сильний голос, бездоганну техніку вокалу, дикції та акторської гри.
    Пік кар’єри Гнатюка як співака прийшовся на 60-ті роки. Він увійшов в історію як один з найвидатніших виконавців української пісні. Такі легендарні сьогодні твори, як "Два кольори", "Києве мій", "Черемшина", "Пісня про рушник" в 60-ті зазвучали вперше саме його голосом. "Пісня про рушник" майже біографічна. Вона написана Платоном Майбородою на вірш Андрія Малишка, у якому стривожена мати дарує синові рушник як символ щасливої життєвої дороги. Коли майбутньому співакові запропонували вступити на навчання у консерваторію, що в Києві, його мати розплакалася. Юнак заспокоїв її й запевнив, що скоро повернеться. Тоді ненька дала йому з собою вишиту сорочку.           Особливе місце в його творчості також посідала і пісня "Два кольори", яку написав у 1964 році композитор Олександр Білаш на слова поета Дмитра Павличка. Сам Гнатюк розповідав, що текст поезії "Два кольори" нагадує йому про дитинство та рідний край і є уособленням життя кожного українця, в якому є місце і червоному (щастю й любові), і чорному (трагедії та журбі).

    Ще одна важлива пісня в репертуарі артиста – "Як тебе не любити, Києве мій!". Цей твір композитор Ігор Шамо написав на слова поета Дмитра Луценка в 1962 році, вона стала офіційним гімном Києва з 2014 року. В 1982-му Дмитро Гнатюк виконав її на великому концерті з приводу 1500-ліття Києва в супроводі дитячого хору.

    Українські пісні, народні зокрема, Гнатюк виконував далеко за межами країни. Популяризація української пісні була частиною його світогляду й у певному сенсі місією – співак вважав, що саме так ми продовжуємо себе, у 70–80-ті роки й пізніше об’їздив увесь світ, виступав на найвідоміших сценах США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Франції та Англії.
    "У мене була мрія так заспівати українську пісню, як ніхто інший, і я її здійснив. Тому я щаслива людина", – говорив Дмитро Гнатюк.
    Він був здатний не тільки відчути сутність виконуваної пісні, а й передати внутрішню причетність до того, що відбувалося під час її написання у душі поета, композитора, і до періоду, в якому народилася ця пісня.
    Дмитро Гнатюк прославився не лише завдяки співу й режисерству, а й завдяки приватній колекції картин українських класиків-живописців кінця ХІХ – початку ХХ століть. Всі стіни в трикімнатній квартирі артиста у три ряди були завішані шедеврами Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського, Івана Труша, Миколи Сергєєва, Костянтина Крижицького, Олекси Новаківського та інших митців. "Коли працюєш як віл і коли у тебе по двадцять-тридцять концертів, сума набігала чималенька. Тому більшість із заробленого там витрачав на картини. Хтось їх колись вивозив, а я повертав знову додому", – розказував Гнатюк. Він ніколи не купував картини задля продажу. Суто для натхнення! Згодом частину з них подарував музеям.

    У згадках про Гнатюка близькі та колеги говорять, що він мав принципову громадянську позицію й дуже любив Україну. У поважному віці, 2004 року Дмитро Гнатюк брав участь у Помаранчевій революції, виступав з народними піснями на сцені Майдану Незалежності. У 2013 році підтримав Революцію Гідності.
    29 квітня 2016 року Дмитро Михайлович Гнатюк відійшов у вічність, похований на Байковому кладовищі у Києві.

    У 2009 році, у 85-річному віці, в інтерв’ю виданню "Україна молода", Дмитро Гнатюк сказав слова, які нині ми сприймаємо особливо гостро: "Ми, українці, нарешті здобули свою незалежність. Дорожить цим, плекайте це, тішитеся цією незалежністю, бо вона відкриває великі перспективи – мати свою державу і бути господарем на своїй землі".

Бібліографія:

Пропонуємо ознайомитись в нашій бібліотеці

  1.     Станішевський, Ю. О. Дмитро Гнатюк [Текст] : популярний нарис / Ю. О.               Станішевський. – 2-ге вид. допов. і випр. – Київ : Музична Україна, 1991. – 168 с.
  2.    Фольварочний, В. І. На висоті орлиного лету [Гнатюк Д. М.] [Текст] : роман-         хроніка / В. І. Фольварочний. – Чернівці : Букрек, 2015. – 428 с.

   3.    Гнатюк Дмитро Михайлович (1925-2016): видатний оперний і естрадний співак (баритон), режисер, педагог [Текст] // Видатні українці. Культура. Мистецтво. Освіта : [довідник]. – Київ, 2016. – С. 64-66.

  4.   Лисенко, І. М. Співаки України [Текст] : енциклопедичне видання / Іван Лисенко. - Київ : Знання, 2012. - 630 с.

                                              В інших бібліотеках міста
5.   Порхун, Т. Дмитро Гнатюк [Текст] / Тетяна Порхун // Країна. – 2016. - №18. – С.18-20.
6.   Леонтьєва, С. Дмитро Гнатюк: "У знаменитій пісні про червоне і чорне радянські цензори побачили натяк на бандерівські кольори" [Текст] / Світлана Леонтьєва // Дзеркало тижня. – 2015. - №11. – С.10.
7.   Бондарчук, В. О. Дмитро Гнатюк – від практики до теорії: узагальнення виконавського досвіду в Оперній студії [Текст] / В. О. Бондарчук // Культура і сучасність : альманах. – Київ, 2017. - №1. – С. 31-36.
8.   Бондарчук, В. Дмитро Гнатюк: оперний співак, музичний режисер, педагог [Текст] : монографія / Віктор Бондарчук. – Кам’янець-Подільський : Вид. ПП Зволейко Д. Г., 2018. – 615 с.
9.  Туркевич, В. Дмитро Гнатюк: "Опера – моя радість і любов, а пісня – то душа": Видатному співакові і громадському діячеві виповнилося 80 років [Текст] / В. Туркевич // Українська культура. – 2005. - №3-4. – С. 8-9.
10.   Бондарчук, В. В протистоянні часу: тріумф Д. М. Гнатюка на оперній сцені 1954 року [Текст] / В. Бондарчук // Українська музика : науковий часопис. – Львів, 2017. – Число 2(24). – С. 83-89.
11.   Бондарчук, В. О. Дмитро Гнатюк в просторі культурно-мистецької парадигми ХХ століття (становлення особистості) [Текст] / В. О. Бондарчук // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – Київ, 2017. – С. 190-195.
12.   Бондарчук, В. Дмитро Гнатюк: сторінками творчої біографії митця [Текст] / В. Бондарчук // Українська музика : науковий часопис : щоквартальник. – Львів, 2018. – Число 1(27). – С. 52-58.
13.   Бондарчук, В. О. Дмитро Гнатюк – у боротьбі за естетичну ідентифікацію вітчизняного культурно-мистецького простору 1960-х років [Текст] / В. О. Бондарчук // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць. – Київ, 2017. – Вип. 38. – С. 128-137.