У світі прекрасного

 

"Алхімік світла": до 185 річчя від дня народження

 Архіпа Івановича Куїнджі.

    Архип Куїнджі - один з найнезвичайніших та найвидатніших пейзажистів другої половини XIX століття. Його називали "художник світла", а все тому, що він умів передати світлові потоки так, що вони "оживали" й мінились на полотні. Подейкували, що Куїнджі використовував секретні фарби, зібрані з місячного сяйва, що майстер - справжній чарівник, який не пише, а чаклує пензлем.

    

Архип Іванович Куїнджі (у перекладі з урумської прізвище Куїнджі означає "золотих справ майстер") народився 15(27) січня 1841 року в сім'ї бідного шевця-урума в передмісті Маріуполя - селі Карасу (тепер - вулиця Карасівська). При народженні він мав прізвище Еменджі - "трудова людина". Хлопчик рано втратив батьків і виховувався в тітки та дядька по батьківській лінії. За допомогою родичів Архип вивчився на вчителя грецької граматики, потім, після домашніх занять, деякий час відвідував міське училище. За спогадами товаришів, навчався він погано, зате вже тоді захоплювався живописом і малював на будь-якому зручному матеріалі - на стінах, парканах і клаптиках паперу.

    У дядька було багато дітей, грошей не вистачало, тому змалку Архип звик до праці. Доводилося заробляти гроші і в пекарнях, і на будівництві, і в крамницях. Саме в одній із пекарень хист хлопця до малювання помітив господар закладу та порадив юнакові їхати в Крим, до Івана Айвазовського.

    Свою першу поїздку до Криму - на історичну малу батьківщину - Куїнджі здійснив разом з українськими чумаками. Так, саме з чумацьким обозом вперше побачив Крим майбутній великий художник. Чумаки тоді ходили в Крим та на Азов за сіллю та рибою, і пізніше Куїнджі зобразить чумаків на одній зі своїх картин. Прибувши до Криму, Архип був приголомшений красою та величчю місцевої природи, що потім також відобразилось у низці картин: "Ай-Петрі", "Море. Крим", "У Криму".

    

"Чумацький шлях у Маріуполі" (1875)

      Айвазовський не дуже тепло прийняв юнака, його не вразила його манера малювання, більше того, він навіть не хотів брати Архипа на навчання, довіривши йому лише змішування фарб. Невелику допомогу у живопису надав Архипу лише молодий родич Айвазовського, який копіював картини майстра і гостював тоді у нього. А коли Айвазовський доручив Архипу ще й пофарбувати паркан - терпець учня увірвався і він полишив Крим. Повернувшись до Маріуполя Архип став працювати ретушером у місцевого фотографа, потім працював ретушером в Одесі та Таганрозі.

    У 1865 році Архип Куїнджі вирушає до Санкт-Петербурга в Академію мистецтв, але дві спроби були невдалими. В 1868 році він виставив на академічній виставці картину "Татарська сакля в Криму" (яка не зберіглася до наших днів), завдяки цій картині Куїнджі одержав від Академії звання вільного художника, а згодом і право скласти іспит для отримання диплома. Художник досліджував різні кольори та їх поєднання на хімічному рівні. Наприклад, у своїх роботах він використовував фарби на основі бітуму, що ідеально підходять для темних зображень. Візитівкою Архипа Куїнджі є робота зі світлом. Чого варта тільки картина "Місячна ніч на Дніпрі". Митець назвав її головним творінням свого життя.

    

"Місячна ніч на Дніпрі" (1880)

    У цей час він познайомився з художниками-пересувниками, в числі яких були Іван Крамськой та Ілля Рєпін. Це знайомство мало великий вплив на творчість Куїнджі, поклавши початок реалістичному сприйняттю ним дійсності.

  У 1875 році Куїнджі прийняли членом Товариства пересувників, проте вже з наступного року живописець відмовився від ідей пересувництва у своїх картинах.

    У 1875 році Куїнджі обвінчався з дочкою багатого маріупольського купця Вірою Леонтівною Кечеджі-Шаповаловою, яку покохав ще юнаком. Після весілля молодята вирушили на Валаам. У тому ж році на виставці Товариства пересувних художніх виставок Куїнджі виставив картину "Степи", а в 1876 році - "Українську ніч". Цією роботою почався так званий "романтичний період" творчості художника.

"Вечір в Україні"

    У 1878 році на Всесвітній виставці в Парижі за присутності подружжя Куїнджі були виставлені твори художника, що викликали загальне захоплення, як публіки, так і критиків. Усі звернули увагу на відсутність в його роботах іноземного впливу. В цьому ж році художник почав працювати над картиною "Вечір в Україні", над якою працював 23 роки.

    У Архипа Куїнджі є імпресіоністичні картини, але його також вважають засновником лумінізму - нічного живопису, де найголовнішу роль відіграють темні нічні кольори і підсвітка.

    В 1880 році він завершив "Місячну ніч на Дніпрі" і виставив цю картину в Петербурзі. Що цікаво - це була виставка однієї картини. Вона справила фурор! За короткий час виставку однієї картини відвідало 13 тисяч людей - величезна цифра для тих часів. Картину придбав Костянтин Романов з правлячої династії за п'ять тисяч рублів - теж величезна сума на ті часи.

    В 1876 році цар Олександр Другий видав Емський указ, який фактично заборонив українську. Незважаючи на це, а також на те, що фактично назва Україна була в немилості, й її називали "Малоросією", Архип Куїнджі малює картини на українську тематику і називає їх "Україна", а не "Малоросія".

  

"Христос в Гетсиманському саду"

     У 1901 році Архип Куїнджі вперше за багато років показав своїм вихованцям, а потім і деяким друзям нові картини - "Вечір в Україні", "Христос в Гетсиманському саду" і "Березовий гай". Восени того ж року Куїнджі влаштував публічну виставку, яка мала шалений успіх. Критики знову співали оди живописцю, глядачі стояли в чергах, щоби побачити нові роботи майстра. Відтак - нове мовчання, аж до самої смерті ніхто не побачив жодного нового полотна Архипа Куїнджі.

Ілля Рєпін "Портрет Архипа Куїнджі" (1877)

     Архип Куїнджі - один із небагатьох митців, якому вдалося розбагатіти. Однак він жив скромно, допомагав молодим талановитим художникам, був меценатом: подарував Академії мистецтв солідну суму на проведення щорічних Весняних виставок та на преміювання обдарованих початківців. Останні 28 років життя Куїнджі називають "мовчазним періодом" художника: він експериментував із власним стилем, продавав свої картини й успішно займався підприємництвом: купував та продавав землю в Криму та дохідні будинки. Таким чином йому вдалося заробити 3,5 млн рублів. Більшість статків він передав своїм бідним учням, на благодійність та в рідну церкву в Маріуполі. Дружині залишив солідну пенсію, а в заповіті згадав усіх живих на той момент родичів.

    

    Останні роки життя Архипа Івановича мучили хвороби, він майже не виходив з дому. Влітку 1910, перебуваючи в Криму, Куїнджі захворів на запалення легенів. З дозволу лікарів дружина перевезла художника в Санкт-Петербург, але, всупереч надіям на одужання, хвороба прогресувала - далося взнаки хворе серце. 4 липня 1910 року серце художника зупинилося назавжди. Йому було 68 років. Труну з тілом поставили в Академії мистецтв, а звідти до кладовища його несли на руках учні. Похований на Смоленському православному кладовищі. В 1952 році прах і надгробок були перенесені на Тихвінське кладовище Олександро-Невської лаври.

    Щоб відкрити Маріупольський художній музей імені Архипа Куїнджи, знадобилося 100 років. Вперше про його створення заговорили у 20-х роках ХХ століття, а відкрили Маріупольський художній музей імені Архипа Куїнджі 29 жовтня 2010 року. У його колекції було 2200 творів живопису, графіки, скульптури видатних митців: Тетяни Яблонської, Івана Марчука, Михайла Дерегуса, Івана Айвазовського і, звісно, Архипа Куїнджі та його учнів.

    21 березня 2022 року окупанти зруйнували музей Куїнджі в його рідному Маріуполі, а картини вивезли. Після себе Архип Куїнджі залишив не тільки 170 витворів мистецтва (які зберігаються в різних колекціях), а й пам'ять про себе як про Людину високої моралі та благородства, незатьмарену багатством і популярністю, завжди вірну своєму ремеслу.

Бібліографія:

    Топська, Н. Геній світла. Архип Куїнджі [Текст] / Неллі Топська. - Київ : Альфа, 2023. - 64 с.

      Михайлевський, А. Ф. Ночі Куїнджі [Текст] : роман / Антон Михайлевський. - Одеса : Друк, 2008. - 236 с.

    Третяк, О. Е. Архип Куїнджі: (1842-1910) [Текст] / О. Е. Третяк // Сто видатних українців. - Київ : Арій, 2006. - С. 223-228.

   Харченко, Т. Н. Куинджи Архип Иванович (1841-1910) [Текст] / Т. Н. Харченко, О. Ю. Очкурова, И. А. Рудычева // 100 знаменитых людей Украины. - Харьков, 2004. - С. 238-243.