Бібліографічний огляд
Що читати про знаменитих українців.
Українська історія - це багатовіковий шлях боротьби, здобутків і втрат, сповнений драматичних подій та видатних особистостей. Вона залишила нам не лише глибокі корені, але й невичерпне джерело мудрості, сили та надії.
Бути українцем сьогодні - це рухатися вперед, бути активним і цілеспрямованим, прагнути відбудовувати і боронити рідну країну, вивчати українську мову і бажати нею розмовляти, мати інтерес до культурної спадщини України, її історії та традицій. А ще - остаточно позбуватися комплексу меншовартості, адже Україна, яка насправді ніколи і не була на світовому узбіччі, подарувала людству не одне відоме ім'я.
Представляємо книги, які допоможуть вам більше дізнатися про видатних українців.
Князь Ярослав продовжив головну справу життя свого батька, Володимира Великого, - "збирання" давньоруських земель. Він відновив єдність Київської Русі, зміцнив державний апарат, заклав основи судової системи та провів культурні перетворення. Саме при ньому остаточно утвердилося християнство на руських землях, інтенсивно розвивалася освіта й книжність, здійснювалася грандіозна розбудова Києва як столичного міста. Київська Русь стала найбільшою державою Європи. Все це дає історикам підставу стверджувати, що час правління Ярослава, прозваного Мудрим (1019-1054), - це час найвищого розквіту Київської Русі.
Вона була полонянкою, а стала султаншею. Була безправною рабинею, а стала вершителькою доль, могутньою правителькою, володаркою Сходу. Ім'я її - Роксолана. Історія цієї дивовижної жінки вражає: варто лише уявити, який шлях подолала юна українська дівчина від невільниці в гаремі турецького султана до його улюбленої дружини. Ще більш неймовірним здається її сходження на султанський трон. Чи тільки розум і врода були її зброєю? Звісно ж, ні. Воля і сила духу піднесли Роксолану на вершину, й вона залишилася там у всій своїй величі - надзвичайна жінка, частинка нашої історії.
.jpg)
Іван Мазепа (1639-1709) - одна з тих знакових постатей української історії, життя та вчинки котрих і сьогодні викликають палкі суперечки. Мало кому випала така цікава й непроста доля за життя та після смерті. Приятель Петра І, один з перших кавалерів найвищого російського ордену Андрія Первозванного - і борець за інтереси Української козацької держави; будівничий величних соборів - і "Юда", відлучений від церкви, підданий анафемі, що проголошувалася з амвонів тих же соборів; неймовірно обережний майстер складних дипломатичних ігор - і людина, що зуміла поставити на карту все і, зрештою, програла найголовнішу й найризикованішу гру свого життя. Той, хто прочитає цю книгу, зможе створити свій власний варіант образу гетьмана Мазепи - одного з найколоритніших, найцікавіших українців за всю історію нашої країни.
На ґрунтовній документальній базі автори простежують основні віхи життєвого шляху Богдана Хмельницького, показують обставини, які зумовили формування його світоглядних настанов та ціннісних орієнтацій, вплинули на політичний вибір. Гетьман, державотворець, політичний діяч, полководець, дипломат, людина - всі ці його іпостасі знайшли висвітлення на сторінках книги. Постать і діяння Богдана Хмельницького вписано в широке історичне тло, в якому живуть і мислять десятки історичних осіб, чия доля так чи інакше переплітається з долею фундатора і володаря Української козацької держави.
.jpg)
Праведник віри - таким знають митрополита Шептицького в усьому світі, адже під час Другої світової війни він власними зусиллями врятував від неминучої смерті сотні єврейських родин. А для української церкви митрополит Андрей - одна з найвеличніших постатей. Його вчинками завжди керували любов та правда, і, мабуть, саме тому Андрей Шептицький здобув загальну повагу. У 36-річному віці він очолив Українську греко-католицьку церкву і був її очільником до кінця свого життя. Митрополит Андрей першим із ієрархів почав використовувати у спілкуванні з вірянами народну мову, першим почав правити богослужіння українською. І можна стверджувати беззастережно: Андрей Шептицький був людиною великої сили волі, патріотом своєї країни, який заповідав своїм нащадкам: "Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою й невтомною працею любіть Україну...".
Його життя - пристрасні, мученицькі і болючі пошуки власної сутності у творчості, громадській діяльності, любовних історіях. Контроверсійне мислення і безмежна творча сміливість, місіонерство і протест зробили його найчитабельнішим письменником свого часу. Були в тому часі і ті, хто вважав його "жахливою дитиною" національної літератури.
Таким постає Володимир Винниченко в романі Степана Процюка "Маски опадають повільно". У цій сміливій художній версії - внутрішній світ і складний шлях героя від ексцентричного невротика, екстравагантного і сенсаційного митця до видатного мислителя, який гідно представив українську літературу у світі.
Павло Скоропадський (1873-1945) - останній гетьман України, діяльність якого пов'язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Він активно сприяв розвитку економіки, науки, культури та освіти в Україні, виступав за відродження гетьманської держави. Проте його боротьба за вільну Україну позначена багатьма трагічними подіями. Лев Троцький називав Скоропадського українським Бонапартом, генерал Денікін - другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.
Це художньо-документальне видання про неперевершеного, легендарного українського богатиря, шестиразового чемпіона світу з боротьби Івана Максимовича Піддубного. За 40 років професійної кар'єри він не програв жодного турніру. Його називали "Чемпіон чемпіонів". У 76 років він міг легко зігнути підкову та заплести з двох цвяхів кіску.
У книзі Валентина Собчука і Сергія Смаглюка (нащадка родоводу Піддубних) розповідь не тільки про непереможного чемпіона на борцівській арені, а про патріота України Івана Піддубного. Він повернувся після всіх здобутих перемог в Америці на Батьківщину з однією валізою, залишивши увесь зароблений капітал - пів мільйона доларів!
Він міг безбідно жити за океаном, але приїхав на Батьківщину, яку розпинали на хресті репресій. Він кинув виклики сталінській системі відмовившись співпрацювати з владою, і навіть виправив у паспорті національність з "русского" на українця, за що потрапив до катівні НКВС.
Володимир Івасюк - непересічна особистість в українській культурі: окрім написання музики та віртуозної гри, часто створював тексти до пісні, а також захоплювався живописом і був професійним медиком. Його називали українським Орфеєм, буковинським Шубертом, Ікаром української пісні, керівником колективу радянських "Бітлз", видатним композитором, одним із основоположників української естрадної музики…
Хіба міг хтось уявити, що на піку творчого злету його не стане? Володимир Івавасюк прожив 30 років, але за цей короткий час він виконав свою місію, використавши талант і потенціал, створивши українську пісню модною на весь світ.
Видатний піаніст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842-1912) здобув блискучу освіту - закінчив природознавчий факультет Київського університету, потім захистив кандидатську дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар'єру вченого.
Але він обрав собі інший шлях, пов'язавши своє життя з музикою.
Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) Лисенко став піаністом-віртуозом. Він вчився у Римського-Корсакова в Петербурзькій консерваторії, однак усе своє життя присвятив пропагуванню саме української музики.
А ще він володів неабияким літературним талантом - одним із перших інтерпретував "Кобзаря" Шевченка, написав кілька фольклорних праць і взагалі був людиною високої ерудиції, енциклопедистом і багатогранно обдарованою особистістю.
Олександра Довженка особисто викривав Сталін. Йому не дозволили жити і померти в Україні, але водночас Довженко був офіційно прославлений. Світло на цей парадокс проливають відомий літературознавець, автор монографії "Олександр Довженко" Іван Кошелівець та лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, письменник Євген Сверстюк. У книзі опубліковані також фрагменти щоденникових записів Олександра Довженка, текст виступу Й. Сталіна на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) 31 січня 1944 року та деякі документи, що допоможуть читачам збагнути феномен долі і творчості видатного українського письменника й кінорежисера.
Річард III і король Лір, гетьман Мазепа і Тев'є-молочник, Дон Жуан і Тарас Бульба… Це лише невеликий перелік ролей, які зіграв у театрі й кіно Богдан Ступка (1941-2012) - видатний український актор, лауреат багатьох премій, народний артист УРСР (1980) та СРСР (1991), Герой України (2011), кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня. У Голлівуді його порівнюють з Робертом де Ніро й Аль Пачіно. В Польщі й Росії вважають своєю зіркою, феноменом, який народжується раз на століття, на що Богдан Сильвестрович відповідав: "Я - український актор! Я собі працюю, а люди називають те феноменом. Треба працювати і чесно ставитися до роботи. Вийти на сцену і зіграти найкраще за всіх…".
Шекспірівські слова "Весь світ - театр, і ми актори в ньому" були девізом життя Леся Курбаса, ім'я якого овіяно суцільними легендами і вигадками. Ще за життя його вважали титаном, творцем, пророком-інтуїтом. "Заручником вічності в полоні часу" вважає Леся Курбаса автор цього видання - режисер, театральний історик і критик, педагог, перекладач Р. Г. Коломієць, доктор філософії, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор.
Наталія Михайлівна Ужвій (1898-1989) - легендарна українська акторка театру і кіно. Талант Ужвій найяскравіше розквітнув у театрі "Березіль". Щаслива доля дозволила вижити в період сталінського терору, але забрала дорогих їй людей - поета Михайля Семенка, братів, режисера Леся Курбаса. Майже пів століття Наталія Ужвій була на сцені Київського драматичного театру імені Івана Франка, відзначена найвищими радянськими нагородами.
Особисте життя і життя в мистецтві Наталії Ужвій - складне і тернисте, сповнене удач і розчарувань, радощів і тривог, шалених сценічних успіхів та особистих трагедій, і все в ньому нерозривно сплелося...
Коляда, І. А. Казимир Малевич [Текст] / Ігор Коляда ; худож.-оформлювач В. М. Карасик. – Харків : Фоліо, 2018. – 121 с. – (Знамениті українці).
Відомий художник і теоретик живопису, по праву і за походженням - художник української землі, приналежністю до якої він писався, і саме від неї взяв весь свій талант і самобутність. Один із лідерів авангардистської техніки початку ХХ століття, засновник і гуру супрематизму, він був співзвучний годині, своєю роботою кидаючи виклик старому, замість віджилого пропонуючи нове, комбінуючи сміливу яскравість контрастних фарб і просту геометрію форм свого "абстрактного" бачення навколишнього світу. Феномен Казимира Малевича у тому, що його інтуїтивні мистецькі пошуки та теоретичні узагальнення стали тим всепланетарним пророцтвом, яке створює інтелектуальні творчі здобутки й наукові відкриття XXI століття.
Книга розповідає про видатного художника Архипа Куїнджі, життя якого було не менш дивовижним, ніж його полотна, що начебто світяться з середини. Творець своєї долі, сам-один у творчості - ці слова саме про Куїнджі, справжнього генія світла. Найбільшу славу митцю принесли ліричні українські пейзажі, що й через століття не втратили своєї вражаючої притягальної сили.
Алла Горська - активна учасниця українського шістдесятницького руху спротиву тоталітарній системі в СРСР. Її творчий доробок складається з численних живописних, графічних і монументальних робіт, які можна охарактеризувати як український авангард 20-х, наповнений рисами народного мистецтва, основою вираження якого Горська вбачала саме в кольорі. Вона казала: "Колір - зміст, душа, історія народу, його лице".
У співавторстві з О. Заливахою, Л. Семикіною, Г. Севрук та Г. Зубченко виконала для Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка вітраж "Шевченко. Мати" (1964), який було знищено адміністрацією як ідеологічно ворожий.
Її називали душею українського шістдесятництва, вона була люблячою жінкою і матір'ю з ніжним, вразливим серцем митця. Її вбили, і обставини смерті Алли Горської досі оповиті таємницею. А її безкомпромісність і мужність в обстоюванні власних переконань, жертовність і патріотизм досі лишаються взірцем для кожного небайдужого серця.
Єдину монументальну роботу Алли Горської в Києві (панно "Вітер") можна знайти за адресою пр. Академіка Глушкова, 11. На жаль, багато робіт зараз знаходяться в окупованих містах, і не всі з них уціліли.