Імена та дати

 

"Організаторка бібліотечної справи":
 до 155-річчя від дня народження
Любові Хавкіної
    
    Любов Борисівна Хавкіна - бібліотекознавець, бібліограф, історик, педагог, теоретик і практик бібліотечної справи, одна з фундаторів бібліотечної школи в Україні.
    Любов Хавкіна народилася 24 квітня 1871 року в Харкові в родині медиків, батько був досить відомим лікарем, перекладав праці видатних німецьких вчених-медиків, мати - фельдшерка, сім'я виховувала трьох дітей. Батьки входили до складу Харківського товариства розповсюдження серед народу грамотності та Товариства попечителів для бідних студентів. Так само активними членами Харківського товариства грамотності згодом стали і троє їхніх дітей.
    В 1887 році Любов Хавкіна із золотою медаллю закінчила другу Харківську жіночу гімназію, а в 1893 році - музичне училище з атестатом першого ступеня за спеціальністю "Теорія музики". 17-річною дівчиною почала працювати вчителькою Недільної школи для жінок, яку заснувала Христя Алчевська. Протягом трьох років викладала в цій школі, керувала позакласним читанням трьох груп, рецензувала книги, була укладачкою третього тому навчально-бібліографічного посібника "Що читати народу". За свою педагогічну діяльність у 1898 році була удостоєна срібної медалі на Олександрівській стрічці. Робота в школі була виключно громадською.
    У цей же час очолювала музичний відділ газети "Харківські губернські відомості", надруковано понад 100 її нотаток та статей. Брала участь у підготовці "Народної енциклопедії наукових і прикладних знань", підготувавши ряд статей до видання. Із членами спеціальної комісії обстежувала і аналізувала діяльність сільських бібліотек Харківської губернії.
    В 1890-1912 роках працювала у Харківській публічній бібліотеці. Любов Хавкіна активно долучилася до роботи Харківського товариства грамотності, яке опікувалося установами для найбідніших верств населення. За її участі 1 грудня 1891 року тут відкрилася Перша безкоштовна читальня-бібліотека при цьому товаристві. Саме тоді вирішила пов'язати своє майбутнє з книгою, з професійною бібліотечною діяльністю.
    Для підвищення освіти в 1898 році вступила на філологічний факультет Берлінського університету, зарахували її вільною слухачкою, бо в ті часи жінки допускалися в університет як великий виняток. У вільний час відвідувала бібліотеки, знайомилася з бібліотечною справою.
    
    Після повернення у 1903 році ініціює створення при Харківській громадській бібліотеці відділ бібліотекознавства. Через рік на III Всеросійському з'їзді діячів з питань професійної та технічної освіти, Хавкіна презентує проєкт бібліотечної освіти в росії шляхом організації бібліотечних курсів, а згодом і постійного спеціального бібліотечного закладу. Любов Хавкіну обирають членом російського бібліографічного товариства і призначають секретарем цих курсів.
    В 1913 році в   москві при Народному університеті, на основі складеного нею проекту, відкрилися перші в росії курси бібліотекарей. Людмила Хавкіна поєднує викладання на курсах цілого ряду дисциплін з роботою в харківській публічній бібліотеці ( у 1914 році її обирають до правління бібліотеки) та зарубіжними поїздками.
    Перші на території України курси з підготовки бібліотечних кадрів розпочали роботу 17 червня 1918 року у Харкові - теж за активного сприяння Хавкіної. За дорученням і за рахунок губернського земства курси були організовані комітетом з позашкільної освіти ХТГ за сприянням харківського відділення російського бібліотечного товариства. Головною метою курсів була підготовка бібліотекарів земських, народних і громадських бібліотек.
    В 1914 році Любов Хавкіна їздила до США на літні курси в бібліотечну школу міста Олбані, штат Нью-Йорк, відвідувала бібліотеки в Чикаго та Каліфорнії, Гонолулу та Японії. Загалом вивчила досвід бібліотек Австралії, Англії, Бельгії, Німеччини, Голландії, Данії, Індії, Іспанії, Китаю, США, Фінляндії, Франції, Чехословаччини, Швеції, Японії.
    На американському досвіді заснована її робота "Авторські таблиці" (1916) - правила розстановки книг на бібліотечних полицях і в бібліотечних каталогах. Ці таблиці авторських знаків й сьогодні використовуються в бібліотеках і іменуються в просторіччі "таблицями Хавкіної".
    У 1920 році Хавкіну призначають директором Кабінету бібліотекознавства в москві, вона переїжджає туди остаточно. У 1924 році очолює Інститут бібліотекознавства.
    У часи сталінських репресій їй пригадали численні закордонні поїздки, її діяльність критикували "за відсутність партійного підходу до справи, неправильну орієнтацію щодо зарубіжного досвіду, недостатнє знання й узагальнення досвіду роботи радянських бібліотек". Це вплинуло на стан здоров'я Любові Хавкіної і після 1928 року вона змушена була вийти на пенсію.
    Любов Хавкіна займалася перекладами. Вільно володіла французькою, німецькою, англійською, італійською, іспанською та польською мовами, перекладала зі шведської, норвезької, голландської, що давало можливість читати багато творів і наукових праць в оригіналі. Під час нацистсько-радянської війни працювала над "Словником бібліотечно-бібліографічних термінів", який готувала російською, англійською, німецькою і французькою мовами.
    Спадщина Любові Хавкіної - понад 500 публікацій: книги, статті, доповіді, у тому числі іноземними мовами, рецензії та огляди, статті з музики і літератури, переклади наукових праць, художніх творів, передмов тощо, талановиті обробки оповідань для дітей.
    Любов Борисівна Хавкіна була не просто видатним бібліотекарем і бібліотекознавцем, вона стала засновницею бібліотек і великою подвижницею бібліотечної справи.
    Любов Хавкіна відійшла у вічність 2 червня 1949 року в москві, похована на Міусському цвинтарі.

Бібліографія:
    Хавкина, Л. Б. Авторские таблицы [Текст] / Л. Б. Хавкина. - 24-е изд. - М.: Книга, 1986. - 24 с.
    Капустіна, Н. Міжнародний проект "Бібліотекознавець Л. Б. Хавкіна поза часом і кордоном" [Текст] / Н. Капустіна // Бібліотечна планета. - 2018. - № 1(79). - С.11-15.