Видатні постаті України

                       

Перший голова ОУН: до 135-річчя

від дня народження

Євгена Коновальця

"Волю українського народу до самостійного життя

не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання,

бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців".

Євген Коновалець

      

    Євген Михайлович Коновалець - український державний, військовий та політичний діяч, полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, голова Проводу українських націоналістів (1927), засновник і перший голова Організації українських націоналістів (1929-1938), один із ідеологів українського націоналізму.

    Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в с. Зашків (нині Жовківський район, Львівська область, Україна, тоді Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) у вчительській родині. Предки Євгена були священниками, але батько, Михайло Коновалець, змінив духовну стезю на освітянську, ставши директором народної школи в рідному селі.

    Початкову школу Євген закінчив у рідному селі, потім навчався в українській Академічній гімназії у Львові. Після її закінчення з 1909 року вивчав право на правничому факультеті Львівського університету, паралельно пройшов ще повний курс історії України під керівництвом професора Михайла Грушевського.

    
    Ще зі студентських років проявляв активну громадську позицію: бере участь у студентському русі, долучається до культурно-просвітницької діяльності львівської "Просвіти", відкриває хати-читальні, осередки "Просвіти" та товариства "Сокіл-батько" у рідному Зашкові та довколишніх селах. У 1913 році його на короткий час арештовують за участь у студентських акціях з вимогою відкриття українського університету у Львові. В цей же час він вступає до Української національно-демократичної партії.

     2 серпня 1914 року, на початку Першої світової війни, Євген Коновалець мобілізований до австрійської армії у 19-й полк Крайової оборони. В червні 1915-го, під час боїв на Маківці, потрапив у російський полон, перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню).

    

    Після Лютневої революції в російській імперії Коновалець разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) розгорнули широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців. У жовтні-листопаді 1917 Коновалець спільно з Романом Дашкевичем та іншими членами Галицько-Буковинського Комітету сформували Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився на одну з найбоєздатніших частин Армії УНР.

     У кінці січня - на початку лютого 1918 року Січові Стрільці відіграли помітну роль у придушенні більшовицького заколоту в Києві на заводі "Арсенал" та у боях з підрозділами армії Муравйова. Після приходу до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців на вимогу німецького командування роззброїли та розформували в травні 1918 року. Проте вже у серпні того ж року Скоропадський дає дозвіл на формування Окремого загону Січових Стрільців у Білій Церкві, який також очолює Євген Коновалець.

    На початку листопада 1918 року Коновалець через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто вів переговори з гетьманом Скоропадським про умови надання національно-демократичним силам, у тому числі Січовим Стрільцям, підтримки гетьманського уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з росією. Після проголошення Скоропадським Федеративної грамоти з росією Січові Стрільці підтримують Директорію УНР у повстанні проти влади Скоропадського і в Мотивілівському бою 1918 року розбили гетьманські частини. Протягом 1918-1919 років він - один із найвпливовіших військових та політичних лідерів УНР. При цьому він відмовився стати шостим членом Директорії УНР, а пізніше - її диктатором.

    

    Наприкінці 1919 року Дієва армія УНР, змучена втратами та епідемією тифу, опиняється в "трикутнику смерті" між польськими, денікінськими та більшовицькими військами. Стрілецька Рада приймає рішення про саморозпуск Січових Стрільців. Коли армію УНР розпустили, Євген Коновалець опинився в польському таборі для військовополонених у Луцьку. За дорученням Симона Петлюри взявся за створення військових частин з українських військовополонених на території Чехословаччини та Італії. Але союз Петлюри з поляками і перехід Галичини та частини Волині під протекторат Польщі поставив крапку на цьому проєкті.

     Поразка національно-визвольних змагань 1917-1921 років та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. У серпні 1920 року за його активної участі було створено Українську Військову Організацію (УВО), що мала провадити як підпільну роботу на окупованих українських теренах, так і політично-пропагандистську діяльність за кордоном.

    

    У 1922 році у Львові Євген Коновалець одружився з донькою заможного підприємця, адвоката Степана Федака - Ольгою. Менш ніж за рік спільного життя у Львові Євген та Ольга виїхала з міста назавжди через переслідування польської влади, і був змушений жити в еміграції у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.

    У листопаді 1927 року з його ініціативи на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня - 3 лютого 1929 року на конгресі у Відні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН), головою проводу якої обрали Коновальця. Завдяки кропіткій та наполегливій праці йому вдалося суттєво зміцнити позиції ОУН, поширити її мережу на терени Галичини та підсовєцької України, залучити до її лав багатьох представників української еміграції та встановити контакт з політичними колами Литви, Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії та низки інших країн.

    Євген Коновалець намагався згладжувати гострі кути в ОУН, непорозуміння між молодим крилом ОУН, яке діяло на теренах Галичини, і Проводом в еміграції.

    

    "Завданням радянської спецслужби було ліквідувати Коновальця, бо їм був потрібен розкол ОУН, а не людина, яка згладжувала ситуацію. Він вмів лавірувати між крайнім радикалізмом і поміркованим", - підкреслює історик Ігор Смольський.

    Протягом 1920-х років москва організувала 4 замахи на життя Коновальця - він був особистим ворогом сталіна. Полковник знав про підготовку замаху на його життя і на спроби знищення ОУН, вживав заходів для протидії. Водночас він вірив, що має союзників і розгалужене підпілля націоналістів на території срср, саме на цьому і зіграли в москві.

     У 1933 році у москві, за наказом і під контролем сталіна розробили спецоперацію під кодовою назвою "Ставка". Агент совєтської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов, який за створеною легендою був представником існуючого в УРСР українського підпілля, спромігся увійти в довіру до Провідника ОУН. 23 травня 1938 року у нідерландському місті Роттердам у ресторані "Атланта" Павло Судоплатов передав коробку шоколадних цукерок із вмовтованим у неї вибуховим пристроєм із запискою "від друзів". Після того, як коробка була перевернута в горизонтальне положення, вона вибухнула.

    Поховали Євгена Коновальця на цвинтарі "Кросвейк" у Роттердамі. Віддаючи шану, могилу часто відвідують українці, відбуваються урочисті заходи пам'яті за участі українських дипломатів та військовиків.

    Постать Євгена Коновальця досі недооцінена, наголошують дослідники його життя та діяльності. У націоналістичному русі на першому місці - провідник ОУН Степан Бандера, але фундамент організації заклав Євген Коновалець.

    До дати смерті Євгена Коновальця приурочене свято - День Героїв. Було обумовлено, що саме у травні пішли з життя "кращі сини України ХХ століття".

    "У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю" - ці слова полковника Коновальця і сьогодні є дороговказом для молодого покоління українців.

Бібліографія:

     Життя і смерть полковника Коновальця [Текст] : документи, матеріали, спогади, щоденники, листи, фотографії / [техн. ред. Р. Літун]. – Львів : Червона калина, 1993. - 328 с.

    Гургула, І. Конон: дух стійкості [Текст] : роман про Євгена Коновальця / Ігор Гургула. - Львів : Апріорі, 2021. - 376 с. - (Бібліотека нескорених).

     Рог, В. Життя для України [Євген Коновалець] [Текст] / Віктор Рог. – Київ : Діокор, 2003. - 65 с.

    Жуковський, А. Євген Коновалець - у 55 річницю смерти [Текст] / А. Жуковський // ОУН: Минуле і майбуття : зб. / ред. С. Таран. - Київ, 1993. - С. 36-44.

  Яневський, Д. Б. Українська Військова Організація / Організація Українських Націоналістів: Євген Коновалець та Андрій Мельник [Текст] / Д. Б. Яневський // Проект "Україна": Жертва УПА. Місія Романа Шухевича. - Харків, 2013. - С. 83-86.

    Яневський, Д. Б. ОУН, Коновалець і сталінські чекісти [Текст] / Д. Б. Яневський // Бандера. Шухевич ; худож.-оформлювач М. Мендор. - Харків, 2021. - С. 242-254.

    Євген Коновалець (1891-1938) [Текст] // Енциклопедія сучасної України. Т. 14. Кол-Кос / редкол.: І.М. Дзюба, А. І. Жуковський та ін. - Київ, 2014. - С. 288.

    Євген Коновалець [Текст] // Енциклопедія історії України. Т. 5. Кон-Кю / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. - Київ, 2008. - С. 28-30.

    Потоцький, В. П. Євген Коновалець (1892-1938) [Текст] / В. П. Потоцький // Хто є хто в українській історії. - Харків, 2010. - С. 131-135.